Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Сім років тому (19 жовтня 2006 року) Україна приєдналась до Конвенції про стягнення аліментів за кордоном. Документ містить положення, які спрощують стягнення аліментів, на які особа, що перебуває на території однієї з Договірних Сторін, заявляє своє право, з іншої особи, яка підпадає під юрисдикцію іншої Договірної Сторони.
За період дії Конвенції її можливостями скористались 313 громадян України.
Відповідно до Конвенції, на Міністерство юстиції покладено функції Органу, який приймає та передає документи. Так, найбільше запитів було надіслано до Німеччини – 60, Італії – 36, Португалії – 29, Ізраїлю – 27, Королівства Іспанії – 19, Ірландії – 15, Польщі – 14, Франції – 11, Швейцарії – 10, Чехії – 9.
Також відомо, що на території Республіки Польща надано дозвіл на примусове виконання 4 рішень судів України, на території Королівства Іспанії – 3, на території Португалії – 1, на території Чехії - 1.
За домовленістю сторін в добровільному порядку сплачуються аліменти на утримання дітей боржниками, які проживають на території Ірландії, Чеської Республіки та Німеччини.
За аналогічний період Україна отримала від Договірних Держав Конвенції 125 звернень. З них переважна кількість звернень отримані від Республіки Польща – 88, від Словаччини – 10, від Нідерландів – 4, від Чехії -8.
Довідково: Конвенція про стягнення аліментів за кордоном була розроблена ООН у 1956 році. Угоду було розроблено задля вирішення гуманітарної проблеми, що виникає через становище тих людей, які залежать від отримання аліментів від осіб, що перебувають за кордоном. Зокрема, необхідність розробки цього міжнародного документа була викликана серйозними юридичними та практичними труднощами, які спричиняють судовий розгляд або виконання за кордоном позовів про аліменти.
На підставі цієї Конвенції можливо звертатись як з клопотаннями про визнання та виконання судових рішень про стягнення аліментів, так і з заявами про стягнення аліментів.
Цей універсальний договір відкритий для підписання як державами-учасницями ООН, так і іншими державами.
На сьогодні учасницями Конвенції є більше 70 країн світу: Алжир, Аргентина, Австралія, Австрія, Барбадос, Республіка Білорусь, Бельгія, Болівія, Боснія та Герцеговина, Бразилія, Буркіна Фасо, Камбоджія, Кабо-Верде, Центрально-Африканська Республіка, Чилі, Колумбія, Хорватія, Республіка Кіпр, Чеська Республіка, Данія, Еквадор, Домініканська Республіка, Ель Сальвадор, Куба, Ватикан, Естонська Республіка, Фінляндія, Французька Республіка, Федеративна Республіка Німеччина, Грецька Республіка, Гватемала, Гаїті, Ватикан, Угорська Республіка, Ірландія, Держава Ізраїль, Італійська Республіка, Республіка Казахстан, Киргизька Республіка, Ліберія, Люксембург, Мексика, Монако, Монтенегро, Марокко, Нідерланди, Нова Зеландія, Нігер, Норвегія, Пакистан, Філіппіни, Республіка Польща, Португальська Республіка, Республіка Молдова, Румунська Республіка, Сербія, Сейшели, Словацька Республіка, Словенія, Шрі-Ланка, Королівство Іспанії, Сурінам, Швеція, Щвейцарія, Македонія, Туніс, Турецька Республіка, Україна, Великобританія, Уругвай.
_03_03.png)
