Пояснення «верховного» значення

 Зареєстрований у парламенті законопроект має розширити повноваження Верховного Суду, зокрема дозволивши йому надавати висновки щодо проблемних питань правозастосування. При цьому ініціювати розгляд цих питань зможуть самі судді, які на практиці мають справу з проблемними ситуаціями.

Заради єдності

Зміни, спрямовані на розширення повноважень ВС, містяться у проекті «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо повноважень Верховного Суду України» (№3356), внесеному народними депутатами Володимиром Пилипенком та Валерієм Писаренком.

Як відзначають нардепи, у країнах континентальної системи права, зокрема Франції, Італії, Німеччині, Литві, Угорщині, Польщі та інших, найвищий судовий орган держави здійснює насамперед функцію забезпечення єдності судової практики. Разом з тим, наголошують парламентарі, вітчизняна практика засвідчила, що лише у процесуальний спосіб — шляхом ухвалення ВС рішень, які містять правові висновки, забезпечити однакове і правильне застосування законодавства неможливо. Адже кількість судових рішень, ухвалених ВС, наразі складає лише 0,01 % від кількості рішень, ухвалених першою інстанцією.

«З огляду на це існує нагальна потреба у вдосконаленні повноважень ВС, які відповідали б його статусу та давали можливість забезпечувати єдність судової практики, гарантувати стабільність правопорядку, об’єктивність та прогнозованість правосуддя», — відзначається у пояснювальній записці до проекту.

Проектом пропонується закріпити у ст.13 закону «Про судоустрій і статус суддів» положення, згідно з яким «висновки, які викладені у судових рішеннях ВС, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень». Крім цього, вищі спеціалізовані суди зобов’язані привести свої роз’яснення у відповідність із висновками, викладеними у рішеннях ВС.

Превентивні висновки

Однією з найважливіших новацій проекту можна вважати надання ВС повноважень з розгляду справ про надання висновку щодо правильного застосування норм законодавства судами загальної юрисдикції.

Відповідно до ініціативи «голова апеляційного суду, встановивши за результатами розгляду звернення місцевого суду чи суддів апеляційного суду, що при розгляді справи судом має місце невизначеність щодо правильного застосування норми матеріального права чи норми процесуального права (...), може направити запит до ВС про надання висновку щодо правильного застосування відповідної норми права».

Передбачається, що запит надсилатиметься до відповідного вищого спецсуду, який вирішуватиме питання про допуск запиту до розгляду у ВС.

«Актуальність цього нововведення зумовлена тим, що на сьогодні нестабільність законодавства, яке досить часто містить нечіткі та суперечливі норми, зумовлює надходження до судів значної кількості аналогічних позовних заяв. Для запобігання виникненню судових помилок судам слід надати можливість звернутися за відповідним висновком до ВС у разі, якщо під час розгляду справи виявлено невизначеність у застосуванні норми права», — пояснюють необхідність змін нардепи.

Право оскарження

Як відзначають ініціатори змін, наразі рішення ВС, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування касаційною інстанцією одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів.

Водночас, як зауважили парламентарі, у процесуальному законодавстві не передбачено підстав для оскарження судових рішень у разі їх невідповідності правовому висновку ВС, викладеному в його рішенні. Таким чином, обов’язковість правових висновків Верховного Суду значною мірою має декларативний характер, оскільки не забезпечена механізмами їх дотримання.

Тому парламентарі пропонують передбачити можливість оскарження рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у разі їх невідповідності висновку, викладеному в постанові (ухвалі) ВС. Також судове рішення можна буде переглянути у зв’язку з нововиявленими обставинами з підстави його невідповідності висновку, викладеному в постанові чи ухвалі ВС, якщо вона прийнята після набрання законної сили відповідним рішенням.

Окрім цього, проектом установлюється, що ВС веде та аналізує судову статистику, здійснює узагальнення судової практики, а також спільно із вищими спеціалізованими судами вивчає практику застосування норм законодавства у судах нижчого рівня. А також надає висновки щодо проектів законодавчих актів стосовно судоустрою, судочинства і статусу суддів.

Пряма мова

Чи наділяє цей проект Верховний Суд достатніми повноваженнями для

забезпечення єдності судової практики?

Ярослав Романюк, Голова Верховного Суду України, кандидат юридичних наук:

— Безперечно, зазначений законопроект передбачає низку прогресивних новел, спрямованих на розширення повноважень Верховного Суду саме в аспекті забезпечення єдності судової практики, а також принципу правової визначеності в державі, що ми послідовно відстоювали. І необхідно віддати належне — суб’єкти права законодавчої ініціативи нашу позицію врахували.

Особливо варто відзначити: право ухвалення ВС остаточних рішень, можливість оскарження рішень судів з підстав невідповідності правовому висновку ВС, запровадження інституту преюдиційного запиту (що сприятиме запобіганню помилкам у судовій практиці), передбачення функції ВС щодо вирішення юрисдикційних конфліктів.

Більшість із цих положень запропоновано з урахуванням позитивного досвіду держав розвиненої демократії, практики Європейського суду з прав людини та спрямовані на виконання його рішень, рекомендацій Венеціанської комісії, Комітету міністрів Ради Європи, а також функціонування Суду Європейського Союзу.

Переконаний: запровадження цих положень стане черговим істотним кроком судово-правової реформи, засвідчить політичну волю держави стосовно приведення вітчизняного судочинства у відповідність до європейських стандартів та демократичних цінностей, підвищення його ефективності й доступності. Чи будуть такі повноваження достатніми – у цьому питанні критерієм істини є практика. Логічно прогнозувати, що інші норми в подальшому також будуть удосконалені. Я маю на увазі, наприклад, існуючий на сьогодні інститут допуску вищими спеціалізованими судами справ до провадження у ВС. Це викликає у громадян занепокоєння щодо упередженості судів касаційної інстанції, які самі вирішують питання допуску ухвалених ними рішень до ВС. І з цим не можна не рахуватися.

Володимир Пилипенко, народний депутат України:

— Головна ідея законопроекту полягає в ще більшому зміцненні правового статусу Верховного Суду як найвищого органу в системі судів загальної юрисдикції. Після прийняття у 2010 р. нового закону «Про судоустрій і статус суддів» ВС був наділений достатньо широкими повноваженнями. Саме для розвитку останніх і пропонуються додаткові правові механізми, за допомогою яких ВС зможе реально забезпечити єдність судової практики та гарантуватиме об’єктивність правосуддя.

З огляду на це ми пропонуємо додатково закріпити за ВС право визначати підсудність справ, вирішуючи тим самим юрисдикційні конфлікти. Також наділяти ВС правом давати висновки щодо правильного застосування законодавства, які будуть обов’язковими не лише для судів, а й для всіх суб’єктів владних повноважень.

На моє переконання, чергове посилення повноважень ВС позитивно позначиться на якості судочинства в цілому, полегшить доступ громадян до правосуддя, сприятиме швидкому вирішенню правових спорів. А головне — зміцнить авторитет як ВС, так і судової влади в цілому.

Олексій Писарев для «ЗіБ»