Сторонній захист

 Хоча Вища рада юстиції розглядатиме не тільки «суддівські» питання, а й скарги на рішення про притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності, ніхто із прокурорів не виявив бажання ввійти до її складу. Водночас дехто з працівників органу обвинувачення пропонував відкласти вибори доти, доки не з’явиться свій кандидат.

Таємне стало явним

Вже традиційно до органу, який мав визначитись із новими членами, прибули представники Громадської організації «Реанімаційний пакет реформ». Щоправда, цього разу до традиційної вимоги обрати тих, хто не залежить від політиків, додалась ще одна — допустити ЗМІ на Все-українську конференцію працівників прокуратури.

Напередодні засідання в Ген-прокуратурі тримали паузу. На телефонні дзвінки та електронні листи прес-служба майже не відповідала. Якщо ж комусь все-таки вдавалося додзвонитись, повідомляла, що питання допуску журналістів ще не вирішене, або прямо казала, що захід відбудеться без сторонніх спостерігачів.

Хоча вранці 27 квітня, за годину до конференції, телефони прес-служби ГПУ вже працювали, й акредитація відбулась у звичному режимі.

Обійшлися без інтриги

Конференція мала обрати до ВРЮ двох своїх представників — суддю чи суддю у відставці та правника з будь-якої іншої сфери. Кандидатів же на кожну вакансію виявилося відразу по 5, що, здавалося б, передбачало досить серйозну конкуренцію. Однак щойно прокурори розпочали роботу, як кількість охочих увійти до колегіального органу почала зменшуватись.

Так, кандидати від правників Юрій Буглак і Тетяна Малашенкова сказали, що знімають свої кандидатури. Крім цього, на конференцію не прибула колишній народний депутат Анжеліка Лабунська, яка подавала документи для обрання до колегіального органу. При цьому вона навіть не повідомила про причини відсутності, що загалом можна було розцінити як самоусунення від виборчого процесу. До речі, перед тим колишній парламентар проігнорувала і з’їзд адвокатів, який так само мав би розглянути її кандидатуру.

Серед «суддівських» кандидатів про самовідвід не заявив ніхто, але відразу в кількох з них виникли проблеми з документами. Зокрема, Іван Пруський зі Стаханівського міського суду Луганської області не подав додатка до диплома про вищу освіту. Цього ж документа не виявилось у судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Олега Мельника. Він пояснив: коли подавав документи до ВРЮ, йому сказали, що додаток до диплома не потрібен. Оперативно ж принести його не було можливості: документ загубився під час одного з переїздів. «З формальних підстав ви не маєте права призначатися на посаду, оскільки не підтверджено диплом», — зазначив головуючий на конференції, перший заступник Ген-прокурора Володимир Гузир.

Труднощі іншого характеру виникли в судді Харківського райсуду Харківської області Ігоря Караченцева, який повинен був довести, що має необхідний для зайняття посади 15-річний суддівський стаж. Справа в тому, що він пропрацював 12 років суддею, а ще 7 — прокурором. Відповідно до колишнього законодавства прокурорський стаж зараховувався б як суддівський. Але закон «Про забезпечення права на справедливий суд» цього не дозволяє. Сам володар мантії до останнього переконував учасників конференції, що документи він подав до ВРЮ ще 27 березня — за 2 дні до набуття чинності новаціями, а закон не повинен мати зворотної сили.

Якщо формальні обставини суттєво прорідили ряди потенційних кандидатів, то попереднє голосування взагалі звело їх кількість до мінімуму. Відповідно до закону для того, щоб бути включеним до бюлетеня, кандидат мав би набрати хоча б 20% голосів учасників конференції під час відкритого волевиявлення. Зробити це вдалося лише двом претендентам — Вадиму Нежурі з Апеляційного суду м.Києва й адвокату АО «Фортес» Володимиру Комкову. При цьому обоє отримали підтримку майже всіх учасників конференції.

Як відзначив під час свого виступу «суддівський» кандидат, після років роботи в третій гілці влади в нього з’явилося власне бачення того, які здіб-ності повинен мати законник. Також він наголосив, що ВРЮ має захистити суддів і прокурорів від безпідставних звинувачень.

Доповідь же В.Комкова виявилася більш різкою. «Потрібно закінчувати із суддівським свавіллям. Я можу навести безліч прикладів, коли судді, знаючи, що виносять незаконні рішення, й не жаліючи людей, могли карати невинних і звільняти від покарання грошовитих осіб», — наголосив він. В.Комков розповів, що одну зі справ, яка містила 20 томів, в апеляційній інстанції розглянули за півгодини. «Через місяць у цих трьох суддів з’являються новенькі мерседеси, а в одного з них навіть яхта», — поділився інформацією кандидат.

Після цієї промови В.Гузир відзначив, що в ставленні до суддівського корпусу не можна вдаватися до крайнощів, а претендент на посаду у ВРЮ у свою чергу пообіцяв, що чесних законників захищатиме.

Посаду — своїм?

Звісно, дива не сталося: обидва кандидати знайшли підтримку й під час закритого голосування. Водночас невдоволення декого з делегатів конференції викликав той факт, що серед претендентів немає жодного прокурора.

«При всій повазі до шановних кандидатів не треба нікого з них висувати. Слід знову зібратись, аби хоча б висунути кандидатів від працівників прокуратури», — запропонував військовий прокурор Південного регіону Максим Якубовський. Водночас В.Гузир підкреслив, що закон жодним чином не обмежував право прокурорів на самовисування. Якщо ж голосування зараз не відбудеться — ВРЮ просто залишиться без представників конференції.

Можливо, від висунення своїх кандидатур працівників органу державного обвинувачення стримувала необхідність працювати у ВРЮ на постійній основі. Раніше ж це стосувалося тільки  очільника Ради, його заступника та двох секретарів секції.

До того ж після законодавчих змін Рада не матиме повноважень щодо притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності, а лише розглядатиме скарги на такі рішення. А відсутність у ВРЮ людей, які відряджені до неї з керівних посад у прокуратурі, має демонструвати: впливу на судову владу немає. При цьому Генпрокурор, як і раніше, залишатиметься членом колегіального органу за посадою та за необхідності зможе відстоювати інтереси підлеглих. Для цього, а також для ініціювання питання про порушення присяги будь-яким суддею, очевидно, його авторитету вистачить.