ВС зробив висновок щодо стягнення виконавчого збору

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов’язує стягнення виконавчого збору. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 28 січня 2015 року №3-217гс14, текст якої друкує "Закон і Бізнес".

Верховний Суд України

Іменем України
Постанова

28 січня 2015 року                                                                         м.Київ                                                 №3-217гс14 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду у складі:

головуючого: Барбари В.П.,

суддів: Берднік І.С., Гуля В.С., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Шицького І.Б.,

розглянувши за участю представників: фізичної особи — підприємця Особи 4 — Особи 5, відділу державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції — Максимчука О.О., Державної виконавчої служби — Каращук К.Л., Комунального підприємства Нетішинської міської ради «Торговий центр» — Огойка А.А., заяву фізичної особи — підприємця Особи 4 про перегляд Верховним Судом постанови Вищого господарського суду від 19.06.2014 у справі №924/205/13-г за позовом Комунального підприємства Нетішинської міської ради «Торговий центр» до фізичної особи — підприємця Особи 4 про стягнення 847793,32грн.,

ВСТАНОВИЛА:

24.10.2013 фізична особа — підприємець Особа 4 звернувся до суду з вимогою визнати неправомірними дії відділу державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції та визнати недійсною постанову від 10.10.2013, винесену начальником ВДВС Нетішинського міського управління юстиції про стягнення з підприємця виконавчого збору в розмірі 24077,03 грн.

Вимоги підприємця обгрунтовано таким. 26.06.2013 Господарським судом Хмельницької області видано наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 2.04.2013 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 5.06.2013, якими стягнуто з підприємця 864749,19 грн.

Постановою ВГС від 8.08.2013 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 5.06.2013 скасовано в частині стягнення 623978,91 грн. У цій частині в позові відмовлено. У частині стягнення 240770,28 грн. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 5.06.2013 залишено без змін.

9.09.2013 Господарським судом Хмельницької області видано наказ на підставі постанови ВГС від 8.08.2013.

26.09.2013 ВДВС Нетішинського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу від 9.09.2013 про стягнення 223814,41 грн. неустойки та 16955,87 грн. судового збору, всього — 240770,28 грн.

10.10.2013 ВДВС Нетішинського міського управління юстиції винесено постанову про стягнення з підприємця 24 077,03 грн. виконавчого збору.

Згідно з платіжними дорученнями від 10 та 11.10.2013 відповідачем на рахунок позивача сплачено 221292,90 грн.

16.10.2013 до ВДВС Нетішинського міського управління юстиції надійшла письмова заява позивача про повне виконання підприємцем виконавчого документа в сумі 240770,28 грн.

21.10.2013 ВДВС Нетішинського міського управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, виділено в окреме виконавче провадження постанову від 10.10.2013 про стягнення виконавчого збору.

З огляду на викладене підприємець уважав, що самостійно виконав рішення Господарського суду Хмельницької області від 2.04.2013 у справі №924/205/13, сплативши кошти без застосування державною виконавчою службою примусових заходів виконання.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 17.12.2013 відмовлено в задоволенні скарги підприємця про визнання неправомірними дій ВДВС Нетішинського міського управління юстиції щодо винесення постанови від 10.10.2013 про стягнення виконавчого збору в сумі 24077,03 грн. та про визнання недійсною відповідної постанови.

Ухвалу обгрунтовано тим, що рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, у зв’язку із чим виконавчий збір при наступних пред’явленнях до виконання виконавчого документа стягується виключно із суми, яка не була сплачена боржником самостійно.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.03.2014 ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 17.12.2013 скасовано. Визнано неправомірною та скасовано постанову ВДВС Нетішинського міського управління юстиції 10.10.2013 про стягнення 24077,03 грн. виконавчого збору. Постанову обгрунтовано відсутністю доказів учинення ВДВС у ме­жах виконавчого провадження заходів примусового виконання рішення відповідно до ст.32 закону «Про виконавче провадження».

Постановою ВГС від 19.06.2014 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.03.2014 скасовано в частині визнання недійсною постанови ВДВС Нетішинського міського управління юстиції від 10.10.2013 про стягнення з підприємця виконавчого збору в сумі 21932,93 грн. У цій частині залишено без змін ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 17.12.2013. У частині визнання недійсною постанови ВДВС Нетішинського міського управління юстиції про стягнення з підприємця 2144,10 грн. виконавчого збору постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.03.2014 залишено без змін.

Постанову обгрунтовано тим, що самостійна сплата боржником на рахунок ВДВС Нетішинського міського управління юстиції 30.07.2013 21440,63 грн. боргу позбавляє ВДВС Нетішинського міського управління юстиції права на стягнення виконавчого збору із цієї суми. А тому слід визнати недійсною постанову ВДВС Нетішинського міського управління юстиції в частині стягнення з підприємця 2144,10 грн. виконавчого збору.

Підприємцем у порядку ст.111¹⁹ Господарського процесуального кодексу подано заяву про перегляд Верховним Судом постанови ВГС від 19.06.2014 у справі №924/205/13-г з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах.

Ухвалою ВГС від 16.12.2014 у справі №924/205/13-г вирішено питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом постанови ВГС від 19.06.2014 з підстав неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, що підтверджено наданою заявником копією постанови ВГС від 1.10.2014 у справі №14/83, в якій висловлено правову позицію про те, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов’язує стягнення виконавчого збору з боржника, в такому випадку необхідно ще вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах уважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Положеннями ст.1 закону «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) — це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 25 закону «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом 3 робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій указує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до 7 днів з моменту винесення постанови та зазначає, що в разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення зі стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим законом.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов’язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.

Крім того, положеннями ч.3 ст.27 зазначеного закону передбачено, що в разі отримання документального підтвердження повного виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим законом. Виконавчий збір та витрати, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

ВГС не врахував наведених положень матеріального закону, не взяв до уваги, що судами не встановлено факту вчинення відділом державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження заходів примусового виконання рішення. Відповідно до ст.32 закону «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення в боржника і передання стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Враховуючи викладене, постанова ВГС від 19.06.2014 у справі №924/205/13-г підлягає скасуванню як незаконна і необгрунтована, а справа — направленню на новий касаційний розгляд до ВГС.

Керуючись стст.111²³, 111²⁴, 111²⁵, 111²⁸ ГПК, Судова палата у господарських справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву фізичної особи — підприємця Особи 4 про перегляд постанови ВГС від 19.06.2014 у справі №924/205/13-г задовольнити.

Постанову ВГС від 19.06.2014 у справі №924/205/13-г скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.111¹⁶ ГПК.