Через чотири роки після початку судової реформи-2010 юристи, вчені, міжнародні експерти, а також самі судді все більше висловлюються про її неефективності, а законодавці шукають оптимальні шляхи удосконалення роботи судової системи.
Про проблемні питання, з якими зіткнулася сьогодні судова влада, і про бачення необхідних змін розповів в інтерв'ю «Юридичній практиці» Голова Верховного Суду України (ВСУ) Ярослав Романюк.
- Ярослав Михайлович, зараз обговорюється питання можливого повернення України до трирівневої судової системи. Відомо, що така позиція Верховного Суду України (ВСУ), і хотілося б почути аргументи на її підтримку.
- Дійсно, Верховний Суд за власною ініціативою направив парламенту пропозиції щодо реформування судової системи. Повернення до трирівневої судової системи - одне з них. Чому? Реформа повинна проводитися комплексно, на підставі міжнародних європейських стандартів і для усунення існуючих недоліків.
В 2010-м і 2013 роках Венеціанська комісія у своїх висновках №№ 588/2010, 722/2013 висловлювала сумніви з приводу доцільності існування на Україні чотирирівневої судової системи, попереджала про можливість численних і складних юрисдикційних колізій. На жаль, ці побоювання підтвердилися, а недоцільність громіздкою і неповороткою чотирирівневої судової системи стала, я думаю, очевидною.
Люди йдуть до суду для вирішення особистих проблем, і в більшості своїй звертаються не є юристами, та й не зобов'язані ними бути. Людині все одно, за правилами якого конкретно процесуального кодексу суддя розгляне суперечку, але він повинен знати, що в районі його проживання є один суд, який розглядає всі справи, один суд в області - для апеляції, касаційний суд - на державному рівні. Зараз же хитросплетіння правил юрисдикції різних спеціалізованих судів викликають тільки подив і роздратування.
- Але в Європі є країни з чотирирівневої судової системою. Хіба вона себе не виправдала?
- Так, така система в Німеччині, Іспанії. Але Німеччина - федерація, а регіони Іспанії мають найсильнішу автономію. Дані держави мають три рівні судів в регіонах, а четвертий - це загальнодержавний судовий орган, який, до речі, робить касаційний перегляд справ. Але навіщо сліпо копіювати когось? Україна - унітарна держава, на обласному рівні у нас завжди був лише один суд. До слова, має трирівневу систему судів Австрія, хоч і є федеративною державою, Німеччина також замислюється про перехід до трирівневої судової системи.
На Україні така система діяла багато років, і наш власний досвід свідчить, що трирівнева судова система більш дієва і ефективна. Вона простіше, зрозуміліше і доступніше для громадян, але дає і інші переваги: скасування юрисдикційних конфліктів, можливість збалансування суддівської навантаження. Спеціалізація судів у нас привела до істотного дисбалансу: за даними 2013 середньомісячна завантаженість судді місцевого загального суду - 67,2. Це більш ніж у два рази більше навантаження судді адміністративного суду (30,8) і більш ніж в три рази - судді господарського суду (17,2). Така ситуація ненормальна і повинна бути виправлена.
- Тобто ви вважаєте, що спеціалізовані суди працюють неефективно?
- Не можна так сказати, справа не в цьому. Хіба реформувати систему потрібно тільки з огляду на її крайньої неефективності? Не тільки. Якщо реформу проводити, то для створення оптимально простої системи ще більшої ефективності, ніж маємо.
Потрібно вирішити хронічну проблему юрисдикційних конфліктів. Але ж відсутня і практична необхідність існування двох окремих гілок в судовій системі, за статистикою розглядають дуже незначну частину справ (у 2013 році подані в суди першої інстанції матеріали адміністративного судочинства склали лише 9,4% від загальної кількості (у 2012 році - 15,1 %), а господарського ще менше - 3,6% (у 2012 році - 4,6%).
Крім цього, категорії справ різних юрисдикцій в більшій мірі пов'язані правозастосуванням. Так, існують специфічні суперечки, що вимагають спеціальних, більш глибоких знань судді в тих чи інших галузях права (справи про банкрутство, спори у сфері оподаткування). Але ми й не пропонуємо відмовитися від спеціалізації як такої. Ми за збереження спеціалізації суддів, але не судів. Упевнений, що для України дуже велика розкіш витрачати бюджетні гроші на утримання окремих судів як установ при відсутності серйозної потреби.
- Думка вищих судів іншого. Як аргумент - ВСУ «захлинеться» кількістю справ, якщо один буде їх розглядати в касаційному порядку. Чи буде підніматися питання про переведення всіх суддів вищих судів у ЗСУ і про збільшення штату його суддів?
- Якщо ВСУ стане судом касаційної інстанції, звичайно, виникне необхідність збільшити кількість його суддів, і штат ВСУ мають поповнити судді вищих судів. Але неможливо запропонувати посади всім, адже суд в складі близько 400 суддів НЕ буде ефективний ні процесуально, ні адміністративно.
Іншим суддям, на мій погляд, має бути гарантовано право переведення на роботу в будь-який інший суд або право на звільнення з наданням гарантій і особливого, привабливого пакета соціального забезпечення, рівень якого відповідає високому рівню судді вищого суду. Судді вищих судів не повинні постраждати в результаті реформи. До слова, за результатами попередніх консультацій з представниками міжнародних організацій відомо, що уряд однієї з європейських держав висловлює готовність сприяти в забезпеченні України фінансовою допомогою в разі, якщо буде прийнято рішення про ліквідацію вищих судів, для забезпечення гарантій отримання суддями, які вирішать звільнятися, особливого соціального пакета.
- Що потрібно зробити, щоб не повторився сумний досвід, коли на розгляді в касаційному порядку у ВСУ скупчувалися десятки тисяч цивільних справ?
- На мою думку, проста ліквідація спеціалізованих судів - це неповноцінна реформа. Перехід до трирівневої судової системі повинен супроводжуватися комплексними змінами.
Слід зменшити навантаження на суди в цілому, що знизить завантаженість і касаційного суду. Європейський суд з прав людини висловлювався, що суди повинні розглядати справи з суперечкою про право, де необхідно встановлення фактичних обставин справи, їх професійна оцінка. Не суперечать Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод досудові, позасудові процедури вирішення несудовими органами деяких категорій справ, якщо передбачено обов'язковий судовий контроль законності рішень таких органів.
Вважаю, що у нас слід впровадити даний підхід. Стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, комунальних платежів, заборгованості за укладеними письмово орендним, кредитним, депозитними договорами, з податків і інших обов'язкових платежах ... У подібних справах суд перевіряє правильність розрахунку заборгованості, зробленого кредитором, і рішенням примушує боржника до виконання. Про що тут суперечка? Запускається громіздка судова процедура, хоча дану функцію ефективно, швидко і менш затратно для бюджету може виконати, наприклад, нотаріус вчиненням виконавчого напису.
Актуально впровадження механізмів вирішення так званих масових, групових позовів. Подібні механізми успішно функціонують в США, Канаді, Англії, Японії, Італії. Введення такого процесуального інституту робиться в країнах ЄС, в Фінляндії, Швеції вже розроблено відповідні законопроекти.
Відомо, що періодично в наших судах з'являється маса однотипних позовів із загальними предметом і підставами (згадаймо позови колишніх військовослужбовців, «чорнобильців», «афганців», «дітей війни» про перерахунок пенсій і допомог). У подібних суперечках суд фактично визначено, правильно застосовано закон відповідачами, а потім тисячі разів повторює однаковий висновок в окремих рішеннях. Чи можна вважати такий механізм ефективним? Думаю, що ні.
В умовах мінливості законодавства такі ситуації виникатимуть, а тому бачу необхідність законодавчо врегулювати правила розгляду таких позовів як масових, групових та механізм виконання відповідних рішень. Навіть зараз Закон «Про захист прав споживачів» містить норму про право об'єднань споживачів звертатися до суду з позовом щодо невизначеного кола споживачів. Але виконання такого роду рішень все одно передбачає індивідуальне звернення до суду кожного споживача (стаття 96 Цивільного процесуального кодексу України).
- А як вирішити питання допуску справ?
- Підходи до «фільтрам» допуску справ до касаційного провадження дійсно потрібно переглянути. У відповідності з європейськими принципами функціонування судових систем касаційний суд - суд права, а не фактів, мета перегляду їм справи - забезпечення єдності правозастосування й усунення серйозних судових помилок. Одних сумнівів боку в правильності судового рішення для касаційного перегляду недостатньо.
Касаційний суд повинен сам вирішувати питання про прийнятність справ до розгляду, наприклад, якщо справа має значний суспільний інтерес, або суди порушили закон, що призвело до неправильного вирішення справи, або необхідне формування правового висновку для забезпечення єдності судової практики. Якщо викликає побоювання одноосібне право судді вирішувати питання прийнятності, це може робити суддівська колегія.
Варто замислитися про істотне збільшення розміру судового збору за подачу касаційної скарги. Не бачу порушень прав заявників, оскільки вони отримали вільний доступ до суду першої та апеляційної інстанцій. Судові витрати повинні бути відповідні вимогам і процедурі, адже касаційне оскарження по суті - вимога перегляду і призупинення дії рішення суду, що вступило в законну силу і підлягає виконанню. При позитивному рішенні касаційного суду для заявника витрати відшкодують, і він не постраждає. Але високий розмір судового збору врятує суд від необгрунтованих скарг, що подаються просто тому, що сторона не згодна з рішенням.
Варта уваги ідея про те, щоб підготовка касаційної скарги та представництво сторони в касаційному суді здійснював ліцензований адвокат. Угорщина, Литва, Естонія, Англія, Італія, Польща, Франція йдуть по такому шляху. Я впевнений: на Україні такий підхід не тільки підвищить ефективність роботи касаційного суду, а й відповідатиме інтересам громадян. Ліцензований адвокат стане дорожити своїм особливим статусом і не буде схиляти клієнта до необгрунтованого оскарженню судового рішення.
(Розмовляв Анатолій ГВОЗДЕЦЬКИЙ, «Юридична практика» № 30-31 (866-867) - 12.08.2014)
Джерело: www.scourt.gov.ua
_03_03.png)
