Суддя Львівського ОАС Володимир Кравчук:

 29 травня 2009 р. указом Президента Володимир КРАВЧУК був призначений суддею Львівського окружного адміністративного суду. 12 лютого цього року Вища кваліфікаційна комісія суддів надала володарю мантії рекомендацію для обрання безстроково. Проте парламент до цього часу не спромігся «дати дозвіл» Володимиру Миколайовичу продовжувати здійснювати правосуддя. Оскільки 5-річний строк перебування на посаді В.Кравчука закінчився, з 14 травня його прізвище (як і ще чотирьох колег, в яких завершився строк повноважень) було вилучено зі списку автоматичного розподілу адміністративних справ, що проводиться комп’ютерною програмою «Документообіг спеціалізованого суду».

— Володимире Миколайовичу, чим займаєтесь останні два місяці, адже весь цей час не розглядаєте справ?

— Так, судочинства не здійснюю. Але в суді завжди є багато організаційної та аналітичної роботи. Частина її перепадає тепер мені. До того ж останнім часом активізувалася робота нау­ково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді, членом якої я є. Пишу висновки зі складних питань. Окрім того, за останні 5 років накопичилося багато інших відкладених справ. Тепер з’явилося трошки часу, щоб дописати книжку, кілька фахових та науково-популярних статей, звести в єдину концепцію пропозиції щодо правової реформи, над якими я працюю останній 
рік.

— Скажіть, на вашу думку, судді, які пропрацювали 5 років, але не призначені безстроково з вини парламенту, повинні чи ні в так званий період невизначеності отримувати суддівську винагороду?

— Однозначно: повинні! Суддя, строк повноважень якого закінчився, не звільняється автоматично. Він і далі перебуває на посаді судді, але не здійснює судочинства. Як суддя, він позбавлений можливості отримувати доходи від іншої діяльності (крім наукової, викладацької та творчої). То за який рахунок він може себе утримувати? Сьогоднішня ситуація з призначеннями не є правовою. Закон не допускає, щоб суддя перебував на посаді й не працював. Закон розрахований на своєчасне виконання повноважень усіма органами. Причини затягування парламентом з розглядом подань ВККС про обрання суддів мені не відомі. Але вини суддів у цьому точно 
немає.

— Яким є вихід із ситуації, коли судді опинилися в заручниках парламенту: Верховна Рада їх не обирає безстроково, вони не можуть здійснювати правосуддя, а інші володарі мантій через це страждають, адже на їхні плечі лягає більше навантаження?

— Не можна сказати, що нічого не робиться. Судді звертають на це увагу народних депутатів, Президента та громадськості. Також із цього питання неодноразово виступав і Голова Верховного Суду Ярослав Романюк. 18 липня 2014 року Рада суддів адміністративних судів ухвалила звернення до Голови Верховної Ради із цього приводу. На жаль, звернення, прохання та заклики — єдиний інструмент, який наразі має суд. Він не може зобов’язати парламент. А в майбутньому, після конституційної реформи, усі питання щодо призначення та звільнення суддів слід передати до компетенції Вищої ради юстиції. На мою думку, ВР та Президент повинні бути виключені із цього процесу й не мати жодних повноважень, навіть церемоніальних.