Феміда — на лінії вогню

 Робота храмів Феміди Луганської та Донецької областей, які розташовані в зоні проведення антитерористичної операції, значно ускладнилася. Чи повинні володарі мантій продовжувати здійснювати правосуддя та чи є потреба в громадян у такий складний час звертатися до суду?

«Судді готові працювати, працюють і оперативно вирішують усі питання»

Людмила Соломаха, член Ради суддів України, суддя Апеляційного суду Донецької області

— Людмило Іванівно, чи зменшилася кількість громадян, які звертаються до судів Донецької області?

— Можу сказати, що в апеляційному суді навантаження залишається таким, як і було. Безумовно, до Слов’янського міськрайсуду Донецької області звернень не було, адже установа не працювала. Що стосується Краматорського міськсуду, то він майже не зупиняв роботи.

Пам’ятаючи про норму Цивільного процесуального кодексу, чинного до 2004 р., громадяни звертаються до Апеляційного суду Донецької області, щоб ми змінили підсудність справ. В ст.116 ЦПК зазначається, що суд передає справу на розгляд іншому суду в чотирьох випадках. Але це не є повноваженням апеляційного суду.

Водночас, безумовно, кількість відвідувачів судів зменшилась, адже багато людей виїхало за межі області. Але не настільки, аби сказати, що відчутно.

— На вашу думку, чи повинні працювати суди, розміщені в зоні проведення АТО?

— Суди повинні працювати. Навіть у законі «Про правовий режим воєнного стану» записано, що в період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження судів. Проте сьогодні воєнний стан не введений. Тому склалася неординарна ситуація, яка не підпадає під дію закону «Про правовий режим воєнного стану». У той же час не можна сказати, що питання роботи судів урегульоване законом «Про боротьбу з тероризмом».

— У таких умовах судді готові працювати?

— Судді готові працювати, працюють і оперативно вирішують усі питання.

— Чи відомі вам факти подання суддями заяв про звільнення з посади?

— Наразі мені такі випадки не відомі. Знаю лише, що деякі працівники апарату звільняються, виїжджають в інші регіони. Що ж стосується суддів, то це більш складне питання. Бо його має вирішувати Вища рада юстиції, склад якої дотепер не сформований, та Верховна Рада.

«Незважаючи на всі події, суди функціонують, хоча це й складно»

Павло Гвоздик, голова Ради суддів загальних судів

— Павле Олександровичу, на вашу думку, чи повинні працювати суди в зоні проведення АТО?

— Проведення АТО не виключає того, що іншого життя там немає. У людей виникає потреба звертатися до суду. Тому судді повинні працювати. Незважаючи на всі події, суди функціонують, хоча це й складно.

— Якби закон «Про боротьбу з тероризмом» містив норми щодо умов роботи суду в екстремальних умовах, установам було б простіше працювати?

— Кожна дія, якщо вона чітко регламентована законом, безумовно, дає можливість її реалізувати. Закон має чітко визначати, які заходи повинні вживатися для гарантування безпеки суддів. Крім того, він має визначати, хто, тобто який орган, це повинен забезпечувати. Адже фактично такого органу внутрішніх справ, який би реально міг гарантувати безпеку, захист суддів, немає.

— Скажіть, чи повинен законодавець відреагувати на проблеми, які виникли в судовій системі у зв’язку з надзвичайною ситуацією, та внести відповідні зміни до законодавства?

— Це, мабуть, питання до законодавця. Ми неодноразово ставили питання щодо посилення захисту суддів і працівників судів. Їм для роботи потрібно створити належні умови. Можливо, у нинішній ситуації це складно зробити, але це — вимога цивілізованого світу.

— Ви погоджуєтесь з тим, що сьогодні судді рятують самі себе?

— Так. Адже судді, по суті, залишилися сам на сам із власними проблемами, які виникли у зв’язку із загостренням ситуації в Донецькій та Луганській областях.

«Те, що судді залишилися сам на сам зі своїми проблемами, нас загартовує»

Раїса Ханова, голова Донецького апеляційного адміністративного суду

— Раїсо Федорівно, чи працює суд, який ви очолюєте?

— Сьогодні ми ще працюємо (15 липня. — Прим. ред.), а 16 липня зупинимо роботу до 31-го числа.

— Яка причина прийняття такого рішення?

— Склалася ситуація, що 70% працівників суду не можуть дістатися до роботи. Багато суддів залишилися без секретарів судового засідання та помічників. Та й виникла небезпека для відвідувачів: одним не давали можливості доїхати, інші потрапляли під обстріл…

— Але ж чергування в суді буде забезпечено?

— Так, обов’язково. Ми встановили чергування і для суддів, і для працівників апарату. Я також буду в суді. Втім, не слід виключати, що може так трапитися, що ніхто не зможе дістатися до суду.

Якщо зникнуть причини, через які ми прийняли таке рішення, суд відновить роботу у звичайному режимі. Якщо ж ситуація не зміниться, ми продовжимо роботу в особливому режимі. Але все ж таки будемо сподіватися, що ми раніше розпочнемо працювати у звичному режимі.

У нас виникла паніка. Передусім запанікували секретарі судових засідань і помічники суддів. Це зумовлено тим, що вони живуть там, звідки важко без загрози для життя доїхати до роботи. Ще один нюанс — у нас у суді багато іногородніх. Є судді з Маріуполя, Горлівки, Дебальцевого, Макіївки, Вугледара, Володарки. Колектив — збірний зі всієї області. Працівники живуть саме в тих містах, де доводиться проїжджати небезпечні зони.

Тож іншого виходу, як припинити роботу, в нас не було, тому й прийняли таке рішення.

— Донецький та Луганський окружні адмінсуди теж зупинили розгляд справ у звичайному режимі?

— ДОАС вчора (14 липня. — Прим. ред.) прийняв аналогічне рішення. Сьогодні ЛОАС проводить збори. У них особлива ситуація: установа розташована біля патронного заводу, який розпочав випуск патронів.

— Громадяни стали рідше звертатися до судів?

— Якщо брати апеляційну інстанцію, то я б так не сказала. Менше громадян приходять на засідання. Є люди, які приїздять до нас із «гарячих точок», але їх дуже мало. Близько 68% справ ми розглядаємо в письмовому провадженні. Решту — у відкритому судовому засіданні, до нас завжди приходять сторони у справі.

Сьогодні ситуація трохи інакша: надходить більше заяв і клопотань від громадян, щоб справи слухалися без їхньої участі. Іноді таке спрощення в розгляді не приводить до покращення якості рішення. Адже судді не мають можливості вислухати сторони, більш детально розібратися в ситуації.

ДААС — той суд, який не порушує строків розгляду справ, тому негативних правових наслідків не буде.

— Приміщення вашого суду охороняється?

— Так. Ми вдячні судовій міліції. Незважаючи на те що міліція переїхала до Маріуполя, працівники «Грифону» залишилися з нами.

— Погоджуєтеся з тим, що судді залишилися сам на сам із власними проб­лемами?

— Коли я побачила повідомлення, що всі наші силові структури (обласна прокуратура, управління СБУ, керівництво ГУ МВС у Донецькій області), облдержадміністрація виїхали в Маріуполь, у мене виникло запитання: добре це чи погано? Чому, виїжджаючи в Маріуполь, ніхто з представників влади на рівні області нам нічого не сказав? Потім я подумала: мабуть, це добре, адже, виходить, вони вважають, що ми — окрема гілка влади, тому в них немає ні бажання, ні підстав нами опікуватися.

Те, що судді залишилися сам на сам зі своїми проблемами, — це неправильно, але це нас загартовує, адже ми знаємо: розраховувати ні на кого.

— Чи виникають проблеми фінансового характеру?

— Був момент, коли кошти на поточні витрати не надходили. Вважаю, це теж неправильно: ми ж функціонуємо, слухаємо справи, рішення надсилаємо сторонам. Як можна залишити людей без зворотного зв’язку із судом?!

— Сьогодні є проблеми з отриманням коштів на поточні видатки?

— Вони є, але вже на стадії вирішення. ДСАУ докладає максимум зусиль, аби їх вчасно розв’язати.

— Дякую за розмову. Тримайтеся.

— Ми тримаємося. Моральний дух суддів не падає. Я вдячна колективу, який проявив професійну мужність: люди ходять на роботу, здійснюють правосуддя іменем України, поводять себе достойно в професійному та суто людському розумінні цього слова. Сподіваюся, незабаром ситуація зміниться на краще.