Суддівська спільнота налаштована на докорінне оновлення: до складу нової РСУ не ввійшов жоден з її колишніх членів

 Делегатам позачергового ХІІ з’їзду суддів довелось обирати членів Ради суддів у два етапи. Адже після першого туру голосування 5 посад залишилися вакантними. Відтепер РСУ працюватиме за новими правилами, а більшість членів цього органу становитимуть представники місцевих судів.

Кадрова заковика

Одне з кадрових питань, яке мав вирішити форум, аби оновити судову систему, — це обрання нового складу РСУ. Нагадаємо, що законом «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» були внесені зміни до закону «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до них мало відбутися «переформатування» найвищого органу суддівського самоврядування. Так, долями колег перейматимуться не 11 володарів мантій, а 40. Крім заборони для керівництва захищати інтереси колег у цьому органі, законодавець до того ж визначив квоти для представництва в РСУ від судів кожної юрисдикції та інстанції. Проте навряд чи нардепи передбачали, як це квотування ускладнить процедуру голосування за кандидатів до ради…

У перший день з’їзду, 19 червня, після 8 год. виснажливих дискусій, обговорень, голосувань щодо обрання робочих органів форуму та затвердження порядку денного (який, до речі, делегати прийняли тільки після 6 год. роботи), деякі делегати пропонували перенести вирішення кадрових питань на наступний день або взагалі оголосити перерву в роботі зібрання.

Нагадаємо, що до цього стояло питання про перенесення з’їзду взагалі. Деякі делегати, зокрема «господарники», висловили думку про недоцільність подальшого проведення заходу за відсутності запрошених високопосадовців. Вони пояснили, що хотіли б, аби Президент та представники Уряду почули їхнє ставлення до люстраційного процесу та процесу відновлення довіри загалом. Така пропозиція, хоча й унесла деякий деструктив у роботу, на долі з’їзду не позначилася.

«Давайте виготовимо бюлетені, а завтра проголосуємо!» — запропонував один з делегатів. Йому пояснили, що небезпечно залишати «офіційні документи без нагляду». Хтось підказав сформувати бюлетені тільки в електронному вигляді, а голосувати вже 20 червня. Однак до цих пропозицій не дослухалися. Було вирішено працювати «до останнього».

Нагадаємо, що попередньо конференції суддів господарських та адміністративних судів висунули кандидатів до складу РСУ. Також деякі володарі мантій самостійно виявили бажання стати членами вищого органу суддівського самоврядування. Проте не всім пощастило опинитися в лавах оновленої РСУ.

Спір про квоти

Перед тим як делегати почали висувати кандидатури претендентів, запрошений на з’їзд голова Апеляційного суду Запорізької області Віктор Городовенко висловив таку думку: за квотою місцевих та апеляційних судів у РСУ мають бути представники від кожного регіону (відповідно до закону в раді має бути 20 представників місцевих та 7 — апеляційних загальних судів). Оскільки на зібрання не запрошували кримських і севастопольських делегатів, В.Городовенко запропонував дві «зайві» квоти розділити між областями, найбільшими або за територією, або за кількістю людей.

Учасники форуму погодились, але це жодним чином не позбавило самовисуванців права бути внесеними до бюлетеня. «Офіційну позицію» делегатів-«загальників» озвучив В.Городовенко. Так, від судів Донецької області було запропоновано обрати членами РСУ двох осіб. «У цьому регіоні працює 457 суддів місцевих та 125 — апеляційних судів», — пояснив В.Городовенко. За його словами, у Дніпропетровській області здійснює правосуддя також велика кількість володарів мантій, тому й від установ цього регіону було висунуто двох кандидатів.

Делегат із Сумської області запропонував позначити в бюлетені, хто кого з кандидатів висуває. «Так буде легше розібратися, кому довіряє більшість», — пояснив учасник зібрання. Однак інші були проти. «Це упере­джене ставлення до претендентів!» — пролунало із зали. Тому від цієї ідеї відмовилися.

60 на 40

Загалом на 20 місць у РСУ від місцевих загальних судів балотувалося 25 осіб, на 7 місць від апеляційних загальних судів — 14. Четверо представників місцевих господарських судів претендували на три крісла в РСУ; шестеро «адміністративників» з окружних судів — на 3, а троє з апеляційних — на 2.

За одне місце в раді змагалися по два кандидати: від Вищого адміністративного суду — Тетяна Розваляєва (її кандидатуру висунула конференція суддів адмінсудів) та Тетяна Чумаченко (висунута одним з делегатів безпосередньо на з’їзді); від Вищого господарського суду — Микола Черкащенко та Тетяна Козир, яка тривалий час була секретарем РСУ (її кандидатуру висунув суддя Верховного Суду Василь Онопенко); від ВС — Валентина Сімоненко (її рекомендували збори «верховників») та В.Онопенко (на з’їзді його кандидатуру запропонувала суддя Каріне Скрипник з Ленінського райсуду м.Дніпропетровська).

А от у представників Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ В’ячеслава Наставного та Київського апеляційного господарського суду Михайла Новікова конкурентів не було. Тобто на 40 місць у раді балотувалося 60 осіб.

Лічильна комісія підготувала для голосування 7 бюлетенів різних кольорів: 6 — для обрання членів ради від місцевих та апеляційних судів кожної юрисдикції, а один — від вищих спеціа­лізованих судів та ВС. Щоб увійти до складу РСУ, кандидатам потрібно було заручитися підтримкою принаймні 200 колег (усього в роботі з’їзду брало участь 398 делегатів).

Тільки після 10-ї вечора учасники форуму приступили до голосування, результати якого вирішили оголосити вже наступного дня. Адже членам лічильної комісії потрібно було опрацювати майже 3 тис. бюлетенів.

«Дообрані» члени

Зранку 20 червня лічильна комісія повідомила, що завершила підрахунок голосів майже о 5-ій ранку. «Рахували всю ніч, відпочити зовсім не встигли», — бідкалися її члени.

Як з’ясувалося, не всім делегатам вистачило терпіння дочекатися виборів складу РСУ: з 398 осіб майже 
30 не взяли участі в голосуванні. Результати трохи приголомшили делегатів, адже виявилося, що їм доведеться ще раз голосувати і «дообирати» п’ятьох членів РСУ.

Так, 35 кандидатів отримали необхідну кількість голосів. Але залишилося по одній вакансії від місцевих адміністративних судів, від ВС та ВАС; дві — від апеляційних загальних судів.

Представник лічильної комісії пояснив, що прізвища претендентів від вищих спецсудів та ВС були розміщені в одному бюлетені, а тому, напевно, делегати плуталися та позначали більшу кількість кандидатів, ніж необхідно. Так, із 382 отриманих бюлетенів для голосування за квотою ВС та вищих спецсудів 57 виявилися зіпсованими. На думку представника лічильної комісії, можливо, варто було для вищих спецсудів та ВС зробити чотири окремі бюлетені. Однак це ускладнило б підрахунок голосів, і лічильна комісія не змогла б впоратися навіть до ранку.

Нових кандидатів вирішили не висувати, а обирати з тих, хто за результатами поперед­нього голосування отримав найбільшу підтримку колег, але недостатню для того, щоби стати членом РСУ. З другої спроби зрештою визначилися (див. рішення).

До речі, як зазначалося вище, «загальники» хотіли, аби в РСУ був представлений кожний регіон. Однак результати виборів показали: у складі цього органу не буде представника від Черкаської області. Натомість судді з Харківщини отримали два місця в раді. До того ж у РСУ не буде жодного представника зі столичних райсудів, хоча бажання працювати в цьому органі виявляли претенденти з Дніпровського, Оболонського та Печерського райсудів м.Києва.

Самоврядування на новий лад

Формування складу ради відзначилося не тільки бурхливими оплесками, а й зітханнями з полегшенням, адже майже півтори доби пішло на те, щоб обрати найчисленніший орган суддівського самоврядування. Як бачимо, до нього не увійшов жоден з колишніх членів ради. Коли ж новий склад РСУ пішов на перше засідання, В.Онопенко поквапився запитати в присутніх, як їм працювалося з колишньою радою? «Скажіть мені відверто, як ви оцінюєте роботу нашої РСУ? Хіба погано вам із нами працювалося?» — запитав головуючий у колег. Хоча й дещо розрізнено, та делегати відповідали, що діяльністю РСУ під керівництвом В.Онопенка вони в цілому задоволені, а зауваження, які все ж таки є, стосуються окремих питань, розгляд яких нині є недоречним.

Невдовзі РСУ в повному складі повернулася до зали, а трибуну зайняла В.Сімоненко. Вона урочисто повідомила, що результатом першої наради стало обрання керівництва: головою стала сама доповідачка, а секретарем — Анатолій Марцинкевич з Апеляційного суду Хмельницької області.

Привітати з призначенням В.Сімоненко відразу вирішив колишній голова В.Онопенко. «Це насправді найщасливіший з’їзд у моєму житті. Такої гідної заміни я й уявити не міг», — захоплено заявив В.Онопенко. Він також наголосив, що й гадки не мав якось триматися за посаду. «За мою кар’єру прошу колег не турбуватися. Я й надалі стоятиму на захисті суддівської незалежності», — став зовсім відвертим В.Онопенко.

Така можливість у колишнього очільника ради дійсно залишається. Наприклад, він може ввійти до складу Вищої кваліфкомісії суддів за квотою інших суб’єктів, які дотепер не визначилися зі своїм представником. Чи розглядає якийсь із цих органів його кандидатуру — наразі невідомо, проте сам В.Онопенко під час прес-конференції, яку дав напередодні з’їзду, заявив про намір працювати у складі РСУ або ВККС (див. №25 «ЗіБ»). До того ж присутні мали змогу ознайомитись і з письменницьким талантом колишнього голови ради. До речі, на пам’ять усі охочі отримали авторський підпис на обкладинці його книги «Мені судилося», до змісту якої він неодноразово звертався як напередодні, так і під час з’їзду. Кілька екземплярів свого твору він завбачливо прихопив на зустріч і дарував усім охочим, прий­маючи від них схвальні відгуки.

Що ж стосується секретаря ради А.Марцинкевича, то слова він не брав. Усім було зрозуміло, що ця посада для нього не нова. Адже донедавна він працював секретарем ВККС. Можливо, такі посади — це взагалі його покликання?

Прикметно, що до складу РСУ не ввійшов жоден із суддів, яких до чорного списку занесли представники громадськості, котрі завітали на з’їзд і заздалегідь роздали делегатам листівки. Напевне, щоб останні могли зорієнтуватися стосовно небажаних осіб і, як застерігав із трибуни один з активістів, «очистилися самі, аби нам не довелося вам допомагати».

Новій раді — нове положення

Отже, судова система отримала новий орган суддівського самоврядування. Проте в повітрі повисло питання щодо затвердження нового положення про РСУ, яке мав прий­няти з’їзд. Делегати лише встигли ознайомитися з проектом документа, який озвучив суддя ВАС Олександр Арсірій, член Ради суддів поперед­нього скликання.

Він доповів про основні спірні питання положення. Так, згідно з пп.29—30 пропонується створити президію ради — дорадчий орган, який має складатися з 9 членів судів різної юрисдикції. Обов’язковим є членство в президії голови РСУ, його заступника та секретаря. Проте більшість делегатів негативно поставилися до такої пропозиції. Вони наголосили, що утворення президії звузить повноваження інших членів. Утім, аби забезпечити нормальне функціонування ради, вирішили включити в положення норму про «можливість створення відповідного дорадчого органу за необхідності».

Новелою в роботі РСУ стане й створення в її складі так званих комітетів. Як пояснив О.Арсірій, вони мають спрямувати діяльність органу суддівського самоврядування за напрямами. Так, пропонується створити такі комітети:

• бюджетний;

• з етики;

• з питань соціального захисту та незалежності;

• контролю за організацією суддів;

• з питань взаємодії з державними органами;

• з комунікації;

• редакційний.

Доповідач наголосив, що до роботи в комітетах можуть залучатися судді, котрі не є членами ради, судді у відставці, а також інші фахівці у відповідній галузі. Передбачено й можливість створення так званих робочих груп для вивчення окремих питань діяльності ради. Проте незрозуміло, чим суттєво відрізнятимуться комітети й робочі групи, адже повноваження й сутність у них однакові.

Разом з тим запропонований документ вирішили взяти за основу. Тепер, орієнтуючись саме за ним, РСУ має проводити свої засідання та приймати рішення не рідше ніж раз на 3 місяці. Залишилося зачекати внесення остаточних редакційних правок до того, як нове положення офіційно стане основою діяльності органу суддівського самоврядування.

ПРЯМА МОВА

Валентина Сімоненко, голова Ради суддів України:

— Не можу сказати, що очікувала на головування, та дуже рада, що колеги підтримали мене. На мою думку, РСУ має очолювати суддя того суду, який очолює судову систему.

Вважаю, що працювати в такому досить численному колективі мені буде неважко. Наше перше засідання, що відбулося безпосередньо під час з’їзду, показало, що судді налаштовані на працю. Вони готові швидко обговорювати питання, адже всі розуміють, що ми повинні бути дуже мобільними, аби мати змогу оперативно скликати друге засідання ради. Ми не тільки обрали керівництво, а й обговорили важливі поточні моменти щодо, наприклад, положення про РСУ. Члени ради також висловили свої пропозиції щодо використання в нашій подальшій роботі системи відеоконференцзв’язку, а також стосовно підготовки бюджетного запиту на потреби судової системи.

У подальшому я не відмовлятимуся від порад В.Онопенка, якого вважаю досвідченою людиною, адже він був і депутатом, і суддею, і міністром юстиції. Сподіваюся, що він поділиться зі мною досвідом у той момент, коли мені це буде необхідно.

Анатолій Марцинкевич, секретар Ради суддів України:

— Мене висунули на цю посаду колеги, отже, я одержав одноголосну підтримку. Ми мали нагоду обговорити положення про РСУ, детально зупинившись на тих моментах, які вже озвучив Олександр Арсірій. Проте ні я, ні делегати з’їзду не були готові до обговорення документа. Це — питання часу.

Я переконаний, що нині створений найдемократичніший орган, до якого ввійшли судді різних регіонів і юрисдикції. Збільшення складу жодним чином не повинне лякати ні голову, ні членів ради, адже завдяки такому представництву буде досягнуто мети — врахування інтересів судів усіх рівнів. На мою думку, склад попередньої ради був замалим, тепер — такий, як треба. Усі члени РСУ дуже активні та серйозні, налаштовані на плідну й копітку працю.