Валентина Симоненко: «Я вважаю, що довіра до судді має першочергове значення»

Сьогодні дуже важко бути суддею?

Ви праві. Дійсно, на цей час сьогодні дуже важко бути суддею. Тому що і виклики суспільства і увага суспільства до суддів великі, і звинувачення відносно суддів великі і вимагають реакції суспільства. Я думаю, що це дійсно такі питання, які потребують вирішування і взагалі розмов.

Складається ситуація доцільності, потрібності реформ, але є інший погляд. Щойно призначений Генпрокурор Віталій Ярема зазначив: в Україні неможливий грузинський варіант реформування прокуратури. В прокуратурі працює багато професійних та порядних людей. Якщо людина була помічена в корупційних схемах, діяннях, неправильному розслідуванні справ, закритті, які б доцільно і потрібно було направити до суду, стосовно таких людей ухвалюватимуться заходи в тому числі звільнення. А стосовно решти – ці люди працюватимуть. Що можна сказати про суддівську сферу? Чи є там сьогодні порядні, нормальні люди?

Я взагалі не підтримую думку щодо звільнення всіх суддів без індивідуального підходу до того, чи скоїв цей суддя або порушення присяги, або будь-яке інше дисциплінарне впровадження. Тому що, на мою думку, відповідальність має бути адресна. Тобто кожної особи за кожні конкретні дії. Я повністю підтримую Віталія Ярему щодо того, якщо суддя скоїв якісь дисциплінарні проступки, якщо в його будь-яких діях, щодо яких надійшла скарга або щодо яких є повідомлення в пресі або повідомлення суспільства, якщо в його діях було встановлено відповідним органом дисциплінарний поступок або порушення присяги, тільки за цих умов суддя підлягає звільненню.

Як можна встановити, нормально суддя працював чи були якісь сигнали, на які його колеги, товариші, можливо, з Генпрокуратури не реагували?

Справа в тому, що в хабарництві і корупції можна звинуватити при бажанні будь-кого. І мені здається, що стосується виявлення саме Генпрокуратурою якихось дій, в яких винні судді. це стосується кримінальної відповідальності. Але за законом про судоустрій і статус суддів суддя відповідає ще в дисциплінарному порядку, і органами, які призвані виявляти, є на цей час Вища кваліфікаційна комісія і Вища рада юстиції. І саме звернення до цих органів є і приводом для перевірки наявності в діях суддів дисциплінарного проступку, і прийняття рішень про звільнення судді або притягнення до дисциплінарної відповідальності. Що стосується прокуратури, відносно прокуратури може йтися тільки про притягнення судді до кримінальної відповідальності за наявності складу злочину, відносно якого ставиться питання щодо перевірки цього складу в його діях. Більшість суддів це дійсно порядні люди. Я наголошую на тому, що якщо є відносно судді якісь повідомлення в пресі, якісь звернення до Ради суддів, до Вищої кваліфікаційної комісії, до Вищої Ради юстиції, це має бути дійсно предметом ретельнішої перевірки. Тим більше що дійсно в судовій системі є судді, відносно яких систематично надходять ті чи інші скарги. І ми знаємо все. Відносно деяких суддів надходять скарги типові для них. Тобто чи за тяганину, чи за порушення етики, чи за порушення процесу. І ці скарги треба тим більше ретельніше перевіряти.

Існує дуже багато критичних зауважень, вони пов’язані з молодим віком людини. Якого результату ми можемо досягти такою політикою?

Я абсолютно з вами погоджуюсь, що вік судді має бути більший. Тому що це виклик сьогодення. Справа в тому, що деякі рішення вимагають не тільки знання законів, а ще і життєвого досвіду. На жаль, це досягається дійсно з часом, з віком. Суддя має бути більш досвідченим і досягати хоча б 30 років. Але зраз закон каже, що віковими вимогами до судді є 25 років. Я думаю, що немає підстав відмовляти молодим людям, які намагаються стати суддями і приймають участь в конкурсі, законних підстав відмовити, і не прийняти з цих підстав у них документи немає. Тому Вища кваліфкомісія приймала всі документи, і якщо закон не зміниться, буде приймати документи від тих осіб, які досягли 25 років.

Якщо дійсно призначається людина, якій 25 років, то, очевидно, повинен бути якийсь нагляд.

Я думаю, що це залежить від організації роботи в конкретному суді і голови суду. Якщо в конкретному суді голова суду відноситься неформально до виконання своїх обов’язків і дійсно здійснює таким чином керування судом, що молода особа, суддя, який тільки що прийшов, має можливість порадитися з більш досвідченими колегами, десь приділити більше уваги підняттю свого професійного рівня, то і проблем в такого судді і в такому суді менше щодо роботи молодого судді. В протилежному випадку дійсно будуть суди. Але ще є і психологічні такі чинники, які впливають. Справа в тому, що робота судді є стресовою роботою. Кожне судове засідання це стрес. Не всяка людина може витримати щоденні неодноразові стреси. Йде професійне вигорання. Крім того, не можна скривати того факту, що молоді люди, які досягли посади судді, дійсно досягли певного положення в суспільстві, і вони пишаються своїми досягненнями і мають пишатися. Тому що посада судді це дійсно найвища посада в юридичній спільноті. І часто-густо гордість за те, що він досяг, може вийти за межі розумного і за рамки якісь.

Може початися «головокружение от успехов»?

Можливо і так.

Країна на порозі змін. Величезний кредит, який громадяни дали, проголосувавши за Петра Порошенка, спонукає його до активних дій, до реформ. Реформи мають відбуватися в специфічний спосіб, на фоні війни на сході України, але ми не маємо права відволікати і відкладати. Суддя має обиратися чи призначатися на рівні районних, місцевих судів?

Мені здається, що суддя має обиратися, але обиратися не громадою в місті, а обиратися, можливо, ВР і безстроково. Тому що це певний випробувальний строк, який зараз є 5-річний, мені здається, це не на користь. Це все ж таки один з чинників, який може впливати на діяльність судді. Тому що молоді судді все ж таки, розглядаючи справи, звертають увагу на те, як це буде сприйнято в іншому суспільстві – політичному. Може, в управлінській сфері. І таки чинники дійсно впливають на рішення суддів. Але що стосується обрання громадою на місцях. Мені здається, що тут можна говорити не стільки про обрання громадою на місцях, тому що проведення якоїсь виборчої кампанії тягне за собою витрати. А де має суддя брати такі кошти на проведення такої кампанії? Чи це має бути така кампанія, як проводять політики? Чи це має бути алітування? Чи це має бути спілкування з іншими юристами? Яким чином це робити? Справа в тому, що просто обговорення кандидатури судді, який йде на роботу в певне середовище, певний район, таке обговорення, мені здається, було б, може, більш доцільним.

Очевидно, це б спонукало закріплення кадрів суддівських на місцях і створювало б стабільність?

Що стосується закріплення кадрів на місцях, це дійсно така проблема, яка зараз постала. Конкурсний відбір суддів на посаду приводить до того, що суддя переїздить в іншу місцевість і не завжди бажає залишатися. Тому часто-густо ставиться питання про переведення судді. Коли були раніше призначення, обрання на посаду судді, то суддя вибирався кваліфікаційними комісіями, які були створені на місцях, і суспільство на місцях вже знало цього суддю. Це було простіше. Що стосується закріплення кадрів, зараз його можна зробити іншим шляхом – наданням квартир, перевезенням сім’ї і т.і., а не тим, щоб обирати суддю, наприклад, на місці. А де гарантія, що цей суддя не прийде з іншої територіальної одиниці і буде обраний, якщо не буде заборони? А якщо буде заборона, то яким чином зробити цю заборону? Тут дуже багато питань, які треба буде з точки зору заборони на професію, з точки зору прав людини дотримуватись.

Може, ми колись наблизимось до становища, коли суддя буде абсолютно самостійний в ухваленні рішень?

Я на це дуже сподіваюсь і я в це дуже вірю. Але ми маємо усвідомлювати, що ніколи не буде так, щоб всі були задоволені рішенням суду. Хтось завжди буде ображений. І мотиви цієї образи можуть бути різні. Від того, що суддя корумпований, до того, що суддя не знає закон, непрофесійний і будь-які інші звинувачення. І тому домогтися того, щоб суспільство вірило всім суддям на 100% і по всім рішенням, це нереально. Такого не буде. Тому що завжди в судовому процесі є дві сторони. Хтось буде постраждалий і буде говорити про те, що суддя не такий, як потрібно.

«Нужен закон об отзыве любого публичного деятеля за утрату доверия. Это должно касаться всех, кто живет на общественные деньги. Если утрачено доверие, проводится опрос или законодательно определенные инициативы, или референдум – и вон. Судей это касается в первую очередь».

Я считаю, что доверие к судье имеет одно из первоочередных значений. Если судье не доверяют, то и его решения будут восприниматься даже самые законные  и самые справедливые с подозрением. Действительно доверие, с моей точки зрения, является одним из определяющих факторов действительно хорошего судьи. Что касается закона об утрате доверия. Мне кажется, что уже достаточно законов, которые дают основания уволить судью в том числе, например, за нарушение этики поведения, за нарушение присяги, за какие-то дисциплинарные взыскания. Присяга включает в том числе нарушения принципов морали. То есть эти вещи, которые записаны в любых законах. В частности, в законе о судоустройстве и статусе судей. Надо просто этот закон знать. Надо его выполнять. Что касается судей, то им тоже нужно выполнять законы и в том числе и кодекс судебной этики, который был принят на последнем съезде судей.

„Шановна пані має рацію щодо призначення суддів громадою. А на зняття судді громада має право чи ні?».

Я думаю, що громада може ініціювати питання щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності і звільнення судді як будь-який суб’єкт ініціювання цього питання. Звернутися через відповідні органи до Вищої кваліфікаційної комісії, до Вищої Ради юстиції щодо звільнення судді, якщо в його діях є якісь проступки.

„Просто так звільнити суддів за загальним порядком неможливо. Трудові збори пройшли в більшості з 8000 судів, які діють в Україні. Але змінити собі керівника наважились далеко не всі. Ми спостерігаємо намагання колишніх голів судів і їхніх заступників знову обійняти ці посади. В багатьох судах кандидатури суддів були підібрані саме колишнім головою, і вони досі їх контролюють, а рядові судді активно не проявляють бажання змінити своє керівництво”.

На відміну від Грузії, де працює 230 суддів, у нас працює 8000. Це багато?

Це дійсно багато. Головне, як ефективно вони працюють. Якщо провести відповідні дослідження і з’ясувати навантаження на суддів і оптимізувати ці навантаження. Тому що є суди, де на місяць є 300-400 заяв, а є суди, які на місяць получають 10-20 позовних заяв. Саме через оптимізацію можна це зробити. Що стосується скорочення, це питання, яке потребує вивчення.

Що це за такий орган – Рада суддів? Які відносини з Вищою Радою юстиції?

Справа в тому, що те, що стосується організації роботи суддів, здійснюється через суддівське самоврядування. Органами суддівського самоврядування зараз є збори суддів відповідних судів 1-ї або 2-ї інстанції або Вищого суду, конференції, збори суддів Верховного суду і з’їзд суддів. А ось в період між з’їздами суддів Рада суддів України здійснює виконання рішень з’їзду. Тобто це виконання рішень з’їзду. Виконавчий орган з’їзду. Рада суддів обирається з’їздом суддів з числа делегатів або не делегатів. Вона розглядає питання правового захисту суддів, соціального захисту суддів. Призначає або звільняє голову судової адміністрації. Визначає за поданням голови Державної судової адміністрації граничну чисельність працівників Державної судової адміністрації і територіальних управлінь. Здійснює контроль за організацією діяльності суддів. До речі, щодо організації діяльності суддів зараз дуже багато нарікань громадян, що стосується інформування організації судових процесів і решта. Звертається Рада суддів з пропозицією щодо питань діяльності судів до органів державної влади, затверджує посвідчення. Здійснює контроль за дотриманням умов законодавства щодо конфлікту інтересів, в тому числі і суддів КС. Здійснює також інші повноваження, які передбачено цим законом або іншими законами України. Тобто це виконавчий орган з’їзду.

Таким чином, абсолютно необхідний орган, який допомагає між з’їздами суддів?

Так, який здійснює організаційне і бистре реагування на потреби суддів.

Слухач: Я не согласен по поводу того, что судья должен выбираться бессрочно. То есть раз в десять тысяч лет. Я считаю это неправильным. Вы не жена Симоненко?

Лидера КПУ – нет. Мой муж действительно Симоненко, но это не глава КПУ. Що стосується безстрокового обрання суддів. За європейськими міжнародними стандартами саме безстрокове обрання суддів є гарантією їх незалежності. Тому що короткострокове обрання судді може тягнути за собою вплив політики або вплив інших чинників при переобранні судді на інший строк за розгляд рішень протягом попереднього строку. І такі випадки, на жаль, були. Я більше 20 років працюю в суді і можу привести безліч випадків, коли за постановлене рішення 5-7 років тому суддю або звільняли з посади, або не обирали безстроково.

Ніхто не застрахований від того, що ти колись зробив помилку і ця помилка бумерангом по тобі не вдарить.

Справа в тому, що є випадки, коли суддю не обирали безстроково в тому числі за рішення, яке ніяким органом не скасовано і є чинним з точки зору закону, є законним і справедливим.

Я думаю, існують різні точки зору. Я думаю, що ми в такому стані, що ми повинні якусь оптимальну українську модель напрацювати.

Слухач: Чи доцільно вводити примусове фільмування судових засідань? Це заборонено в деяких країнах, але заборонено тому, що фільмували не дуже коректну поведінку деяких суддів та персоналу суду. Чи буде формуватися власне виконавча служба?

Щодо виконавчої служби. Це для України дійсно велика проблема. Справа в тому, що рішення суддів, які б вони не були справедливі і законні, якщо вони не виконуються, то не можна вважати, що правосуддя здійснено. Ми знаємо велику кількість звернень до Європейського суду щодо невиконання рішень. З України вже стягнута дуже велика кількість тисяч євро за невиконання рішень суду. Це дійсно велика проблема.

А вас не бентежить?

Я дійсно до цього ставлюсь небайдуже. Справа в тому, що суди на ці рішення не впливають. Вони впливають тільки при оскарження рішень державних виконавців. Державна виконавча служба знаходиться в системі Міністерства юстиції, і саме виконавча влада відповідає за виконання рішення суду. На жаль, я не готова з точки зору статистики сказати зараз, але менше половини рішень суду виконується в строки. І це проблема. Щодо фільмування судових засідань. Мені здається, що ми суб’єктивні фактори прагнемо зробити об’єктивною реальністю. Якщо суддя неправильно веде процес, а зараз в суді, зокрема в цивільному судовому засіданні, здійснюється фіксування судового процесу на диски. І тому якщо суддя веде процес, не обов’язково фільмувати. Є запис, і можна це довести. А фільмування це витрати державного бюджету, і чи доцільно це робити зараз?