Зміст переважає вигляд

 Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. На це звернув увагу Вищий адміністративний суд України в Інформаційному листі від 28.03.2014 №375/11/14-14, текст якого друкує газета "Закон і Бізнес".

Вищий адміністративний суд України

Інформаційний лист

28 березня 2014 року №375/11/14-14

Про застосування штрафних санкцій за порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також питань, пов’язаних зі стягненням відповідних сум

Головам апеляційних адміністративних судів

У зв’язку з виникненням у судовій практиці питань, пов’язаних з оскарженням рішень про застосування штрафних санкцій за порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також питань, пов’язаних зі стягненням відповідних сум, на підставі п.4 ч.1 ст.32 закону «Про судоустрій і статус суддів» Вищий адміністративний суд уважає за необхідне повідомити таке.

Частиною 4 ст.17 закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 №481/95 визначено компетенцію органів, уповноважених застосовувати штрафні санкції за порушення норм цього закону. Рішення про стягнення штрафів, передбачених ч.2 ст.17 закону, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва й торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями й тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції, визначеної законами України.

При цьому ч.5 ст.17 закону передбачено, що в разі невиконання суб’єктом господарювання рішення органів, зазначених у ч.3 цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

При застосуванні наведених законодавчих норм судам варто виходити з такого.

Приписи ст.17 закону не встановлюють форми та вимог до рішень про застосування санкцій за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Такі норми містить Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затверджений постановою КМ від 2.06.2003 №790. Зокрема, додатком до цього Порядку визначено форму рішення про застосування фінансових санкцій, яке виноситься в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Разом із тим відповідно до п.10 підрозд.10 розд.ХХ Податкового кодексу («Перехідні положення») нормативно-правові акти Кабінету Міністрів, Державної податкової адміністрації та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього кодексу.

Зважаючи на викладене, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності Податковим кодексом або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього кодексу.

Зазначене стосується також і норм, які регулюють повноваження контролюючих органів у розумінні ПК.

У свою чергу згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов’язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Наведена норма в імперативному порядку зобов’язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов’язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган.

Визначений аналізованою законодавчою нормою обов’язок контролюючого органу є безумовним і виникає в тому разі, коли контролюючим органом виявлено відповідні порушення, що тягнуть за собою застосування до платника податків штрафних санкцій.

Водночас ст.113 ПК передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.

Таким чином, обов’язком контролюючих органів у розумінні ПК є визначення суми грошових зобов’язань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи.

Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України.

При цьому відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК грошове зобов’язання платника податків — сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З наведеного визначення випливає, що поняття грошового зобов’язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до п.58.1 ст.58 ПК в разі, коли сума грошового зобов’язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст.54 цього кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розд.V цього кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Зазначена норма чітко встановлює, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі ст.54 цього кодексу (тобто коли він зобов’язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.

При цьому в п.58.1 ст.58 ПК безпосередньо зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається в разі визначення суми грошового зобов’язання, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи.

Зазначене цілком стосується органів доходів і зборів, які контролюють дотримання вимог законодавства щодо обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Варто зауважити, що розглядувана законодавча норма є імперативною.

З огляду на аналіз викладених законодавчих приписів контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов’язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов’язаний прийняти податкове повідомлення-рішення.

Тому прийняття будь-яких інших рішень контролюючим органом у розумінні ПК в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суперечитиме ПК.

Приписи ст.17 закону в розглядуваному контексті можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам ПК. Тому форма та порядок направлення відповідних рішень визначаються нормами ПК.

Зазначене стосується також і норм зазначеного раніше Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Форма рішення про застосування фінансових санкцій, передбачена цим підзаконним нормативно-правовим актом, не може застосовуватися контролюючими органами в розумінні ПК, оскільки відповідні норми Порядку в цій частині суперечать приписам ПК, який має вищу юридичну силу та підлягає застосуванню до цих правовідносин з урахуванням «Перехідних положень» кодексу.

Тому з 1.01.2011 (від часу набрання чинності ПК) у контролюючих органів в розумінні ПК відсутні повноваження щодо прийняття інших рішень, крім податкових повідомлень-рішень, якими можуть бути визначені грошові зобов’язання.

Водночас у разі прийняття цими органами рішення щодо визначення платникові податків штрафних санкцій за порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке рішення за своєю формою не відповідає податковому повідомленню-рішенню, судам варто виходити з такого.

Окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

У такому разі рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.

Запропонований підхід є універсальним принципом розгляду податкових спорів, відповідно до якого перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.

Водночас судам необхідно враховувати, що незалежно від дефектів форми податкового повідомлення-рішення з визначення грошових зобов’язань за фінансовими санкціями за порушення законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів на такі повідомлення-рішення поширюється дія норм ПК.

Приписи ч.5 ст.17 закону, згідно з якими в судовому порядку стягуються не виконані суб’єктом господарювання рішення органів, уповноважених застосовувати санкції за порушення законодавства щодо обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, можуть застосуватися лише в частині, що не суперечить ПК. Отже, ця норма не стосується податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючими органами в розумінні ПК.

Тому й передбачені відповідними рішеннями суми грошових зобов’язань підлягають узгодженню в порядку, встановленому ПК для узгодження грошових зобов’язань, визначених контролюючим органом. У свою чергу визначені такими рішеннями суми грошових зобов’язань підлягають сплаті як грошові зобов’язання в розумінні ПК, а своєчасно несплачені суми повинні стягуватися в порядку, передбаченому для стягнення податкового боргу (тобто з обов’язковим направленням платникові податків податкових вимог тощо).

Цей лист пропонуємо довести до відома суддів окружних та апеляційних адміністративних судів для врахування при здійсненні правосуддя.

В.о. голови М.ЦУРКАН