За чаркою друг вже не друг

Колегія суддів Вінницького міського суду Вінницької області минулого тижня оголосила вирок двом чоловікам, які підозрювалися у вчиненні умисного вбивства.

Колегія суддів у складі Олександра Короля, Людмили Романюк та під головуванням Ярослава Іванченка визнали винним 50-річного обвинуваченого, який підозрювався у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження та умисного вбивства вчиненого з особливою жорстокістю. Суд призначив йому покарання у виді 14 років позбавлення волі та стягнув з нього на користь матері убитого 6915 гривень матеріальної шкоди, 70 000 гривень – моральної та 3599,25 гривень на користь держави за проведення експертиз.

Водночас, іншого обвинуваченого колегія суддів виправдала й визнала невинуватим у вчиненні умисного убивства, а притягнула до відповідальності за грабіж. Йому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Разом з тим, на підставі ч.5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VІІІ від 26.11.2015 року), так званого «Закону Савченко», строк попереднього ув’язнення під час досудового слідства та судового розгляду даної кримінальної справи суд зарахував у строк покарання, з розрахунком один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, тобто з 12 лютого 2010 року по день ухвалення вироку – 11 жовтня 2018 року. Зважаючи на те, що особи, які засудженні за вказані злочини, вже відбули призначений судом термін покарання.

В ході судового розгляду стало відомо, що у 2009 році в квартирі, що по вулиці Червоноармійській в місті Вінниці, двоє товаришів та новий їхній знайомий розпивали алкогольні напої. Під час застілля між ними виникла сварка, в наслідок якої 50-річний чоловік наніс потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, а інший – скориставшись станом потерпілого, зняв із його руки ланцюжок з жовтого металу.

Наступного року троє чоловіків (серед яких двоє обвинувачених) пиячили у квартирі одного із підсудних. За чаркою між господарем квартири (46-річним обвинуваченим) та його гостем виник конфлікт, у який втрутився 50-річний товариш. Останній вивів гостя у коридор, де наніс йому біля десяти ударів ногами в область життєво важливих органів, від яких той через деякий час помер. Після убивства, з метою приховання слідів скоєного злочину, 50-річний обвинувачений витягнув труп у двір будинку, де його і залишив.  У цей час, власник квартири витирав кров потерпілого у ванній кімнаті та у коридорі.

В судовому засіданні 50-річний чоловік свою вину у нанесенні важких тілесних ушкоджень визнав в повному обсязі. Разом з тим, по епізоду вбивства, підсудний суду пояснив, що він хотів вивести «непроханого гостя» з квартири, але той не хотів йти і почав бійку. За словами обвинуваченого, він почав реагувати на агресію з боку гостя, та у відповідь, почав наносити удари, до тих пір поки той не упав. Після цього, чоловік повернувся на кухню і продовжив вживати спиртне разом із власником квартири.

Під час судового розгляду 46-річний обвинувачений повідомив, що він визнає свою вину у тому, що вбивство сталося у його квартирі і він цьому не завадив.

Проаналізувавши показання потерпілих, свідків, чиї пояснення були логічними та узгодженими між собою та підтвердили висновки експертиз, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що дії 46-річного підсудного слід кваліфікувати за ч.2 ст. 186 КК України (грабіж), а за п.12, ч.2 ст. 115 КК України (умисне убивство) визнати його невинуватим.

Щодо іншого обвинуваченого, оцінивши кожен доказ з точки зору допустимості, достовірності, достатності та взаємозв’язку, суд визнав його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 та п.4 ч.2 ст.115 (умисне вбивство вчинене з особливою жорстокістю) КК України.

Довідково повідомляємо, що відповідно до ч.2 та ч.3 ст. 62 Конституції України: «Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь», а тому суд дійшов висновку, що чоловіка слід визнати невинуватим у пред’явленому йому обвинуваченні – п.12, ч.2 ст. 115 КК України, оскільки вчиненим за попередньою змовою групою осіб умисне убивство вважається тоді, коли в позбавленні життя брали участь декілька осіб (дві і більше), які заздалегідь, тобто до початку, домовилися про спільне його виконання.

Вирок законної сили ще не набув.

З вироком можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Прес-служба Вінницького міського суду Вінницької області.